Не хотів писати на цю тему, але вважаю необхідним звернути увагу на
те, що відбувається. Насамперед, увагу тих, хто щиро хотів допомогти,
але не усвідомлює наслідки своїх дій і повівся на не дуже розумну
провокацію.
Отже.
В останні дні у ЗМІ розкручується істерика щодо «українських скарбів,
які продаватимуться на аукціоні у Москві». В освяченні цієї істерики
уже взяв участь голова комітету з питань культури і духовності В’ячеслав
Кириленко, який надіслав офіційний запит до МЗС та силових органів щодо необхідності проведення перевірки.
Історія набула розголосу і це дуже добре для тих, хто її запустив, бо
сприятиме їхній роскрутці. Але наслідки будуть абсолютно протилежні
задекларованим намірам.
Ситуація така.
На 9 лютого 2013 р. у Москві заплановане проведення аукціону «Монети,
ордени, медалі» Східноєвропейського антикварного дому. Цей антикварний
дім було створено кілька місяців тому і офіційно відкрито 13 грудня 2012
р., тобто місяць тому. Зазначений аукціон буде ПЕРШИМ для нього.
Задовго (!) до самого аукціону антиквари підготували та оприлюднили
каталог з лотами, які будуть виставлятися. Друковану та електронну
версію каталогу всі бажаючі можуть побачити на сайті СЄАДу. І до
офіційного відкриття, і після нього аукціонний дім активно поширював
інформацію про подію. Тобто для отримання інформації про предмети не
потрібно залучати ніяких шпигунських схем. Все це маячня.
На аукціон планується виставити 7 лотів, які за оцінкою відносяться до часів Київської Русі.
- «Срібник Володимира» І типу (Х ст.) - перша монета, яка карбувалася
на Русі. За висновком експерта, цю монету викарбовано тією ж парою
штемпелів, що і деякі монети з «Київського скарбу», знайденого у 1876 р.
Стартова вартість – $ 15,8 тис.
- «Срібник Володимира» IV типу (Х – ХІ ст.). Багатьом відомий зі
шкільної програми, адже на реверсі монети зображений родовий герб
Рюриковичів – тризуб. За висновком експерта, цю монету викарбовано тією ж
парою штемпелів, що і деякі монети з «Ніжинського скарбу», знайденого у
1852 р. Стартова вартість – $ 5,3 тис.
- Фрагмент золотої гривни (ХІ – середина XV ст.) – зливку, який був
платіжним засобом під час так званого «безмонетного періоду». Розміри -
16 х 7 х 5 мм, маса – 7,07 г. Стартова вартість – $ 3,7 тис.
- Срібна гривна «новгородського типу» (кінець XI - середина XV ст.).
Розміри - 205 x 13 x 12 мм. Активно використовувалася у грошовому обігу.
На початку – переважно на північно-східній Русі, з 13 ст. – по всій
території Давньої Русі. Стартова вартість – $ 4,75 тис.
- Шестикутна срібна гривна «київського» типу (ХІ – XІІІ ст.). Подібна
нещодавно виставлялась на аукціоні салону антикваріату «Епоха» в Києві.
Такі гривни на українських аукціонах регулярно трапляються і продаються
по ціні $ 800 – 1500 Стартова вартість у Москві - $ 3 тис.
- Давньоруська срібна гривна, яку відносять до т.зв. «чернігівського» типу. Стартова вартість - $ 3,5 тис.
- Срібний зливок – «лодія», який датують серединою XІV ст. Стартова вартість - $ 4,75 тис.
Тобто, як бачимо, вартість лотів дещо завищена (наприклад, «срібники
Володимира», хоч і дійсно є рідкістю, в залежності від стану продаються
від $ 3 до 10 тис.), але не захмарна.
Повернення в Україну цінностей, які мають музейне значення
(безпосередньо до музеїв або на першому етапі - до приватних колекцій),
це вкрай важлива справа.
Але! АЛЕ!!!
Якщо ви насправді хочете повернення цінностей, то останнє, що ви повинні робити, не маючи достовірної інформації про їх походження, це:
1) влаштовувати істерику в ЗМІ, називаючи їх «унікальними скарбами» (тим більше, що рідкістю можна вважати лише монети);
2) закликати офіційні органи «тихенько» (це після істерики у ЗМІ!!!)
влаштувати їх викуп та перевезення «дипломатичними каналами» та передати
у музей (після розголосу у ЗМІ – це клініка!!!);
3) позиціонувати це як «повернення реліквій» з ворожого полону.
Ці дії, окрім піару натхненників кампанії, призведуть тільки до
одного – до надмірної уваги. Що абсолютно на користь аукціонному дому,
бо призведе до більшого ажіотажу і зростання ціни. Причому – на всі речі
даного типу. Тому аукціонери аплодують стоячи і дбайливо збирають у себе на сайті посилання на істеричні публікації в українській пресі.
Це однозначно підвищить увагу з боку силових органів Росії до
потенційного покупця, а також мотивує усіх, хто не хоче повернення
пам’яток до України
Якщо не буде доведено, що ці речі вкрадені з конкретного українського
музею (а у Росії доводити це ніхто не зацікавлений) і незаконно
вивезені, до України вони ніколи не потраплять. Натомість я не виключаю
варіанту, що хтось з росіян їх купить і подарує якомусь російському
музею.
Що потрібно було робити? Тихесенько звернути увагу людей, які б могли
їх купити і привезти в Україну. Саме це ми і зробили до того, як
почалася ця піар-кампанія! Більше того, українські нумізмати знали про
цей аукціон і, за моїми даними, кілька колекціонерів з України планували
взяти участь в ньому заради срібників.
Як вони будуть діяти зараз – я не уявляю. Бо придбати лот з таким
розголосом, який до того ж потім спливе в Україні – це підставити
покупця (колекціонери зазвичай працюють через представників) і
ускладнити роботу на російському ринку.
Влаштовувати галас має сенс лише тоді, коли є чіткі відомості про
походження речей чи обґрунтовані висновки експертів про локалізацію.
Саме так діють усі країни, які серйозно займаються своєю культурною
спадщиною. Коли є відомості – офіційно вимагають зняття речей з
аукціонів, застосовують дипломатичні заходи.
Наприклад, в 2008 р. президент Інституту Близького Сходу Євген
Сатановський, який активно займається темою Хозарського каганату,
передав у дар Державному історичному музею у Москві так звану «хозарську
колекцію», до якої входять півтори тисячі археологічних предметів. За
офіційною легендою речі походять з Кубані, Ставропольського краю та
Кавказу. Втім, фахівці кажуть, що частина цих речей не просто походить з
України – вони виставлялися в Україні, але офіційно кордон не
перетинали! Оце – тема для комітету і МЗС, яка може мати наслідки. Зараз
же найбільш вірогідний сценарій - росіяни покрутять пальцем біля скроні
і кепкуватимуть з нашої недолугості.
Повернення культурних цінностей – це надзвичайно делікатна річ. Є
кілька людей, які відслідковують іноземні аукціони, купують речі і
привозять їх в Україну.
Один з колекціонерів сказав мені, що спробує поборотися на аукціоні,
якщо ціна буде у межах розумного. Але тепер складно щось прогнозувати.
Можливо, російська сторона схоче зробити жест доброї волі і передасть
якісь з цих речей Україні (бо, як сказали археологи, яких я попросив
подивитися, 3 з 7 лотів мають стосунок скоріше до території Росії). Я в
позитивну розв’язку слабо вірю, хоча хотів би помилитися.
Привертати увагу до проблеми повернення пам’яток, особливо –
археологічних, безперечно треба. І розробляти дієву схему треба,
насамперед, створюючи матеріальні стимули для тих, хто готовий купувати
речі і ввозити їх в Україну. Нехай вони будуть у приватній власності,
але відкриті для фахівців і залучені до музейної роботи.
Що більш важливо – посилити боротьбу з незаконним обігом
археологічних пам’яток в країні та припинити їх вивезення. Бо навіть
зараз напівлегальні аукціони в Україні пропонують унікальни знахідки,
поряд з якими представлені на московському аукціоні близько порівняти не
можна. Де будуть завтра ці скарби, враховуючи наш "прозорий" кордон,
уявити складно.
Перший крок - обмежити використання металодетекторів, які стали
справжньою пошестю. Саме цим зараз займаються у Росії, у багатьох
країнах Європи це зроблено. Тому власне європейських пам’яток на
аукціонах ви не побачите, а українські з’являються регулярно.
Конкретні пропозиції щодо цього ми передамо до комітету з питань
культури і духовності. Це – серйозна справа, варта уваги відповідальних
політиків.
А все, що діється зараз, - це гонитва за дешевою сенсацією і
самопіар. Коли це не шкодить - фантазуйте на тему скарбів скільки
завгодно. Але ж треба інколи розум включати.
Олексій Копитько
Фото - з сайту Східноєвропейського антикварного дому.
http://prostir.museum/ua/post/25368