Про «вату» в головах!
25 жовтня 2015 року в Україні проходитимуть чергові місцеві вибори. Вони мають відбутися відповідно до вимог Конституції України, ст. 141 якої гласить:
«…Строк повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п’ять років…
Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових виборах, становить п’ять років…
Чергові вибори сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, сільських, селищних, міських голів відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень відповідної ради чи відповідного голови, обраних на чергових виборах…».
Попередні чергові місцеві вибори відбулися в останню неділю жовтня 2010 року. Отже, в 2015 році такі вибори мають пройти 25 жовтня по всій Україні, за винятком окупованих територій.
Але чим ближче до 25 жовтня, тим частіше в українському політикумі (до нього відносяться й зовсім недавно призначені очільниками виконавчої влади в Донецькій і Луганській областях українські патріоти, хоча й з різним управлінським, правовим досвідом) лунають голоси, що місцеві вибори на Донбасі (в окремих, контрольованих Києвом, районах Донеччини та Луганщини) треба перенести на 2017 рік (чому саме на цей рік, а не 2016 або 2018 чи 2019, незрозуміло, як незрозуміло й те, чому місцевим, переважно «ватним», депутатам, треба ще на два роки незаконно продовжити повноваження), мотивуючи таку позицію неспокійною ситуацією, тотальним контролем цих територій поплічниками Януковича всіх мастей, «ватою» в головах більшості виборців (без жорстких заходів ні згаданого контролю, ні «вати» не позбутися ні через рік, ні через два; тоді виходить, що вибори треба взагалі перенести на невизначений термін?) цих районів. Підкреслюю, контрольованих українською владою.
Для довідки: "ватник» – 1) люмпенізована, малоосвічена, нефахова, безініціативна, в основному проросійська людина; 2) людина з пострадянською ментальністю, світоглядом, яка не розуміє чому існує незалежна Україна; 3) російське (проросійське) тупе бидло, яке любить тоталітарну владу (Сталіна, Путіна), зрівнялівку, горілку і все російське, ненавидить все неросійське; "вата» – міркування/дії «ватника».
А як тоді бути з вимогами Конституції України? Чи вона вже не діє навіть на звільненій від російської окупації частині Донбасу?! Бо з окупованими його районами, як і з анексованим Кримом, все зрозуміло: там жодні вибори не можуть відбутися, оскільки згадані українські території тимчасово контролює окупант – Росія.
Але щодо окупованої частини Донбасу існують ще так звані Мінські домовленості (саме домовленості, що не мають сили міжнародного договору та не створюють для України жодних правових зобов’язань; моя стаття «Ето радость со слєзамі на глазах…» детально розказує про них), котрі українська влада вважає безальтернативними, строго їх дотримуючись, чого не робить російська сторона. Так ось Комплєкс мєр по виполнєнію Мінскіх соглашєній від 12 лютого 2015 року, схвалений також Президентами Росії (читайте мій матеріал «Подякуймо Путіну…»), України, Франції та Канцлером Німеччини, передбачає:
«…5. Обеспечить помилование и амнистию путем введения в силу закона, зпрещающего преследование и наказание лиц в святи с событиями, имевшими место в отдельных районах Донецкой и Луганской областей Украины…
9. Восстановление полного контроля над государственной границей со стороны правительства Украины во всей зоне конфликта, которое должно начаться в первый день после местных выборов и завершиться после всеобъемлющего политического урегулирования (местные выборы в отдельных районах Донецкой и Луганской областей на основании Закона Украины и конституционной реформы) к концу 2015 года при условии выполнения пункта 11 – в консультациях и по согласованию с представителями отдельных районов Донецкой и Луганской областей в рамках Трехсторонней Контактной группы…
11. Проведение конституционной реформы в Украине со вступлением в силу к концу 2015 года новой конституции, предполагающей в качестве ключевого элемента децентрализацию (с учетом особенностей отдельных районов Донецкой и Луганской областей, согласованных с представителями этих районов), а также принятие постоянного законодательства об особом статусе отдельных районов Донецкой и Луганской областей в соответствии с мерами, указанными в примечании1, до конца 2015 года.
1Такие меры в соответствии с Законом «Об особом порядке местного самоуправления в отдельных районах Донецкой и Луганской областей» включают следующее:
– освобождение от наказания, преследования и дискриминации лиц, связанных с событиями, имевшими место в отдельных районах Донецкой и Луганской областей;
– право на языковое самоопределение;
– участие органов местного самоуправления в назначении глав органов прокуратуры и судов в отдельных районах Донецкой и Луганской областей;
– возможность для центральных органов исполнительной власти заключать с соответствующими органами местного самоуправления соглашения относительно экономического, социального и культурного развития отдельных районов Донецкой и Луганской областей;
– государство оказывает поддержку социально-экономическому развитию отдельных районов Донецкой и Луганской областей;
– содействие со стороны центральных органов власти трансграничному сотрудничеству в отдельных районах Донецкой и Луганской областей с регионами Российской Федерации;
– создание отрядов народной милиции по решению местных советов с целью поддержания общественного порядка в отдельных районах Донецкой и Луганской областей;
– полномочия депутатов местных советов и должностных лиц, избранных на досрочных выборах, назначенных Верховной Радой Украины этим законом, не могут быть досрочно прекращены…».
Як бачимо, Комплєкс мєр при дотриманні певних умов також говорить лише про 2015 рік (правда, неясно, що буде далі у випадку його невиконання), дозволяючи, до речі, донбаським сепаратистам/терористам обирати/бути обраними (чим сепаратисти на окупованій території гірші/кращі за сепаратистів на не окупованій території?), без жодного натяку на можливість перенесення місцевих виборів в окремих (окупованих) районах Донецької та Луганської областей на пізніший термін. Тому ті, хто продовжує говорити про перенесення виборів на не окупованій частині Донбасу, діють всупереч Конституції України (нехтування Конституцією України, хай і недосконалою, є взагалі неприпустимим) та позиції Президента України щодо окупованої частини Донбасу.
Тим більше, що в підконтрольних нині Києву районах Донеччини і Луганщини вже двічі проводилися вибори минулого 2014 року – президентські та парламентські. З того часу ситуація там практично не змінилася, але тоді ніхто навіть не пискав про перенесення виборів. То чому зараз їх треба переносити?
Тому, що там проводиться АТО? Але ж у 2014 році в тих районах також здійснювалася АТО згідно Закону України «Про боротьбу з тероризмом», який, до речі, як і Конституція України, не передбачає можливості заборони чи перенесення жодних виборів навіть тоді, коли б АТО проходила на всій території України (дивіться також п. 34 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 3 ст.4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» № 141-VIII від 3 лютого 2015 року).
Натомість Закон України «Про правовий режим воєнного стану» (ст. 19) № 389-VIII від 12 травня 2015 року (фактично – нова редакція Закону від 6 квітня 2000 року) та Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» (ст. 21), базуючись на нормах Конституції України, однозначно забороняють проведення будь-яких виборів по всій Україні, включаючи місцеві, навіть якщо той чи інший стан діє в одному районі однієї області. Отака правова шизофренія.
Але ж на не окупованій частині Донбасу не введено ні воєнний стан, ні надзвичайний стан, щоб скасовувати там в 2015 році чергові місцеві вибори, переносячи їх на пізніший термін.
Детальніше про вказані вище правові колізії в українських законах йдеться у моїй статті «Щоб жити по-новому, потрібні зміни!», а пропозиції щодо скасування цих колізій шляхом прийняття відповідних законодавчих змін я направляв окремим державним діячам ще у серпні 2014 року.
Ну а тепер перейдемо до всесилля поплічників Януковича (регіонали + комуністи + СДПУ (о) + «ЗаЄдУ» + інша подібна наволоч) на Донбасі і «вату» в головах більшості місцевих жителів, як стверджують прихильники перенесення чергових місцевих виборів у підконтрольних українській владі районах Донецької та Луганської областей. Частина цих районів залишалася у підпорядкуванні Києва з моменту початку російської збройної агресії, а частина – вже рік, як звільнена від російських окупантів і їх місцевих союзників – сепаратистів/терористів. Виникає логічне запитання: що за минулий рік зробила українська влада на контрольованій нею частині Донбасу, щоб позбавити його впливу проффесорських бандитських кланів (через безкарність вони все більше нахабніють, прагнучи реваншу не лише на Донбасі, а й по всій Україні) та повибирати «вату» з більшості голів місцевого люду? Виявляється, що нічого, бо тільки через рік помітила минулорічний Status quo. Імпотенція державної машини у цьому плані може вилізти боком всьому українському народу, бо ця ж імпотенція в усі попередні роки, починаючи від Дня Незалежності України, в Криму і на Донбасі привела в 2014 році до їхньої окупації Росією.
Міністр закордонних справ України в інтерв’ю «5 каналу» 6 серпня 2015 року заявив: «Донбас – це не тільки географічна територія. Донбас – це, насправді, люди… Тому саме їм ми маємо пояснити, яким чином вони будуть іти разом з нами. Іти в рамках єдиної України, і йти до Європи. Якщо ми це не пояснимо, ми не завоюємо людей. Якщо ми не відвоюємо людей, говорити про те, що Донбас буде почувати себе таким, що має йти разом з усією Україною, буде просто важко. У цьому й полягає завдання». Гарні, правильні слова (хоча Крим не згадав) й не більше, на жаль.
Кожна держава, яка себе поважає, одразу починає наводити жорсткий порядок на звільненій від окупанта своїй території. Україна тут також не повинна бути винятком. Для цього проводиться нейтралізація явних та прихованих ворогів державності і широкомасштабна фільтрація в усіх суспільних сферах. Про це йдеться у моїх публікаціях (відповідні пропозиції я також надсилав деяким парламентарям) «Нейтралізація спрута!» та «Фільтрація, або Таких «правоохоронців» – на мило!». Головна відповідальність за проведення вказаних заходів лежить на правоохоронних органах – СБУ, МВС і ГПУ в першу чергу. А «ватою» в головах мають займатися ще й інші державні структури. На жаль, за рік українська влада не справилася зі своїми завданнями на Донбасі та зараз винних в цьому шукає на стороні. Як на мене, то тут мав місце непрофесіоналізм керівників тих чи інших державних установ разом з небажанням проявити найменшу ініціативу без вказівки зверху. З такими управлінцями каші не звариш.
Щоб навести лад на Донбасі і покінчити з «ватою» в головах більшості його мешканців, треба позбутися певної «вати» в головах багатьох українських владних персон різного рівня (їхня навіть неросійська «ватність» все одно грає на руку «ваті» російській), а ще краще позбутися їх самих, привівши їм на заміну українських державників з відповідними знаннями та бажанням діяти швидко і жорстко без спонукання згори.
Мало того, напружена ситуація в деяких інших областях України (тут актуальною є моя стаття «Донбас = Закарпаття?») зайвий раз підтверджує гостру необхідність термінових кадрових змін в тих чи інших державних органах та проведення нейтралізаційно-фільтраційних заходів по всій Україні, починаючи з найбільш неспокійних її областей, оскільки «вата» розповзлася (де більше, де менше) всією українською територією, маскуючись і вичікуючи слушного моменту. Тут слово не повинно розходитися з ділом, бо ціна є надто високою – подальше існування України (зверніться також до мого матеріалу «Говориться одне, а робиться інше?»).
Без нейтралізації та фільтрації (люстрації) не буде нормалізації ситуації на українській землі!
Георгій Манчуленко
народний депутат України II, III, IV скликань
|
